Разделы
Главная | Образование | Педагогика | РЕФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ – ПОТРЕБА НОВОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

РЕФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ – ПОТРЕБА НОВОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

Размер шрифта: Decrease font Enlarge font

Зміни концепцій, програм, підручників, запро­вадження в навчальний процес інноваційних техно­логій – останніми роками саме ці проблеми стали актуальними в літературній освіті. Та під час розв’я­зання їх поза увагою лишилися самі суб’єкти навчально-виховного процесу: учень та вчитель-словесник. Сподіваємось, що нова концепція ре­формування української літературної освіти оста­точно визначить її шлях на найближчі десятиліття.

Змiни концепцiй, програм, пiдручникiв, запровадження в навчальний процес iнновацiйних технологiй останнiми роками саме цi проблеми стали актуальними в лiтературнiй освiтi. Та пiд час розв’язання їх поза увагою лишилися самi суб’єкти навчально-виховного процесу: учень та вчитель- словесник. Сподiваємось, що нова концепцiя реформування української лiтературної освiти остаточно визначить її шлях на найближчi десятилiття.

Коментований варiант такої концепцiї, що її пiдготував Г.Клочек, справдi розглядає можливiсть унесення кардинальних змiн у мету та змiст вивчення української лiтератури у школi. Визнаючи науковiсть та доцiльнiсть викладених у концепцiї положень, долучаємось до обговорення її й дозволимо собi також деякi коментарi.

Із входженням України до Болонського процесу актуалiзувалася потреба змiн не тiльки в нашiй вищiй освiтi, а й у середнiй. Зокрема, сумнiвним видається той факт, що у європейських школах iснують два предмети, наприклад, «Французька лiтература» i «Свiтова лiтература». Пора вже й нам задуматися над створенням iнтегрованого шкiльного курсу «Лiтература», який вивчав би нацiональну лiтературу в контекстi свiтової. Для цього можна було б вiдвести 4 години на тиждень, дiбравши для вивчення високохудожнi твори української та iнших лiтератур. У такому разi само собою вiдпало б питання про те, яка лiтература бiльш високохудожня. Тим паче, що нашi вишi не готують учителiв за спецiальнiстю «Свiтова лiтература».

Це аж нiяк не применшує тих надбань сучасної методики лiтератури, що стосуються викладання свiтової лiтератури у школi, навпаки, вiдкриває ще ширше поле для дiяльностi у створеннi iнтегрованого курсу.

Науково-методологiчною основою шкiльного вивчення української лiтератури справедливо визнається класика вiтчизняної педагогiки працi К.Ушинського, В.Сухомлинського. Оскiльки лiтература це словесне мистецтво, не можна оминути йо- го специфiку, особливостi творчої лабораторiї письменникiв та значення лiтератури для розвитку осо- бистостi. Звернiмося до праць І.Франка, якi й указують шлях до  вивчення  цього  предмета  в  школi. У статтi «Із секретiв поетичної творчостi» читаємо:

«Очевидно, кождий, хто пише, чинить се в тiм намiрi, щоби пiддати, сугестувати другим якiсь думки, чуття, виображення, тiльки що один уживає для сеї цiлi поетичної форми, другий наукової аргументацiї, третiй критики. Правда, кошти продукцiї сугестування на сих трьох шляхах досить не однаковi. Поет для доконання сугестiї мусить розворушити цiлу свою духову iстоту, зворушити своє чуття, напружити свою уяву, одним словом, мусить сам не тiльки в дiйсностi, але ще й другий раз, репродуктивно, в своїй душi пережити все те, що хоче вилити в поетичнiм творi, пережити якнайповнiше i найiнтенсивнiше, щоби пережите могло вилитися в слова, якнайбiльше вiдповiднi дiйсному переживанню; i в кiнцi попрацювати ще над тим, уже зовсiм

Теги
Теги для этой статьи отсутствуют
Оцените статью
5.00