Разделы
Главная | Закон и право | Гражданское право | Коментар спеціаліста компанії БТП щодо невиплати заборгованості по заробітній платі

Коментар спеціаліста компанії БТП щодо невиплати заборгованості по заробітній платі

Размер шрифта: Decrease font Enlarge font

Коментар спеціаліста компанії БТП щодо невиплати заборгованості по заробітній платі, коментар спеціаліста компанії БТП Україна

 

Останнім часом почастішали випадки невчасної виплати заробітної плати працівникам та остаточного розрахунку з працівниками при звільнені.

В зв’язку з зазначеним, маємо на меті розглянути основні права працівників та надамо декілька практичних порад з метою їх захисту.

 

Основними обов’язками роботодавця, що в свою чергу є правами працівника, в такому випадку та у відповідності до чинного законодавства України є:

1. виплачувати працівникові заробітну плату регулярно, в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. В разі, якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

2. компенсувати працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у відповідності до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

3. в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

4. відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

5. в разі невиплати з вини роботодавця звільненому працівникові належних йому сум, виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В разі, якщо працівник вбачає порушення вказаних вище прав, трудове законодавство надає можливість йому захищати свої права у спеціальних органах - комісії з трудових спорів (далі за текстом - КТС), в районному (міському) суді загальної юрисдикції, а за спорами до роботодавців щодо яких порушено справу про банкрутство - відповідного господарського суду, який розглядає справу про банкрутство. 

Щоб мати можливість відстояти свої права у цих органах, працівник, права якого порушено, повинен дотримуватись певних строків, встановлених для звернення.

Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі незгоди з рішенням комісії з трудових спорів працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм витягу з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від наявності на підприємстві КТC, працівник відразу може звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. 

У випадку пропуску працівником тримісячного строку без поважних причин КТС чи суд матимуть підставу для відмови в позові. Це означатиме, що працівник втратив можливість захистити порушене право у цих органах. Крім того, при втраті права вимагати через КТС чи суд стягнення заборгованої заробітної плати, автоматично втрачається і право вимагати компенсацію у зв’язку з затримкою виплати такої заробітної плати. 

Враховуючи викладене, моя порада працівникам, в разі звернення до КТС чи до суду, спочатку вимагати сплати заборгованості з заробітної плати за періоди, за якими ще не минув тримісячний строк. А вже під час розгляду справи заявляти клопотання про повернення заборгованості також і за періоди, за якими такий строк минув.

 

Судовий захист порушених прав працівника може здійснюватись в формах наказного та позовного провадження. Працівник виходячи з своїх фактичних обставин та наявних документів, з метою прискорення розгляду справи, має право обирати одну з наведених форм.

Наказне провадження – це спрощений вид судового провадження при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику сторін на підставі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення та підлягає обов’язковому виконанню. Підставою для спрощеного провадження буде наявність довідки виданої роботодавцем про нараховану але невиплачену заробітну плату та відсутність інших вимог працівника.

В такому випадку працівник подає заяву в якій зазначає: найменування суду, в який подається заява; ім'я заявника та боржника, їхнє місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік документів, що додаються до заяви. 

Позовне провадження – це основний вид судового провадження при розгляді всіх категорій справ, у якому проводяться судові засідання та викликаються сторін по справі.

 Вказане провадження застосовується в разі, якщо працівник незгоден з розмірами нарахованої заробітної плати, компенсації, строків виплати, вимагає нарахування інших сум та моральної компенсації. В такому випадку працівник звертається до суду з письмовою заявою в якій зазначає найменування суду, до якого подається заява; ім’я позивача і відповідача, їх  місце  проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс,  номери  засобів  зв’язку,  якщо  такі  відомі; зміст позовних вимог; ціну позову; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення  доказів,  що  підтверджують  кожну  обставину; перелік документів, що додаються до заяви. 

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. 

В якості додатків та доказів до позовної заяви працівниками можуть подаватися: довідки з місця роботи про період роботи на підприємстві, заробітну плату та інші грошові суми, що підлягають виплаті, довідка про нараховану але невиплачену заробітну плату, копія трудової книжки, колективної угоди, наказів роботодавця про прийом на роботу, звільнення, застосування стягнень, розрахунки суми позову.

Зазначені довідки роботодавець зобов’язаний видати на письмову вимогу працівника. Ненадання вказаних довідок та доказів не є перешкодою для звернення працівника до суду. В такому випадку, працівник має змогу клопотати перед судом про витребування необхідних доказів.

Нормами ст. 5 Закону України “Про судовий збір” передбачено звільнення працівників (позивачів) від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати,  поновлення на роботі та за іншими вимогами,  що випливають із трудових правовідносин. 

Таким чином, працівник не несе матеріальних витрат за подання позову до суду.

Якщо працівник звертається за допомогою до фахівця в сфері права та/або адвоката, сума понесених в зв’язку з цим витрат, може бути віднесена до позовних вимог. В такому випадку та в разі винесення рішення суду на користь працівника, ці грошові кошти можуть бути додатково стягнуті з роботодавця на користь працівника.

 

Юридична компанія БТП


 


Автор материала: btpua ua
Теги
Теги для этой статьи отсутствуют
Оцените статью
0